Слово «каталог» в перекладі з грецької на українську означає буквально: перелік. Це може бути перелік (тобто каталог) будь-яких предметів, товарів, назв і взагалі будь-чого і будь-кого.

         Тому каталог – в широкому розумінні – список елементів даних, файлів, серверів, принтерів, магнітних накопичувачів і других об’єктів, складений в порядку, що полегшує їх знаходження.

         Бібліотечний каталог – це сукупність розташованих за певними правилами бібліографічних записів на документи, що розкривають склад і зміст фонду бібліотеки або інформаційного центру.

         БК може функціонувати в картковій або машиночитаємій формі, на мікроносіях, а також в формі книжкового видання.

         Бібліотечні каталоги виникли в глибокій давнині. Яскравим свідченням про наявність каталогів в бібліотеках стародавнього світу є фрагменти каталогів, що дійшли до наших часів (написи на стінах древніх храмових бібліотек, глиняні таблички з каталожними записами.

         Найдревніший із відомих каталогів – «Перелік ящиків, що містять книги у великих сувоях із шкіри» (Едфу, Єгипет, 18 ст.  д.н.е.) – включав  опис храмової бібліотеки, що знаходилась в 34 ящиках і був вигравіруваний на  стіні.  Знаменита  бібліотека  Ашшур-баніпала  (Ніневія – нинішній Іран) 7 ст. д.н.е. мала численний каталог на глиняних табличках (сучасні каталожні картки).

         Цікаво, що на них знаходимо елементи бібліографічного опису – це відомості  про мову тексту,  кількісну характеристику, шифр видання та ін. Не менш знаменитий каталог Олександрійської бібліотеки, який склав її бібліотекар, видатний учений і поет Каллімах в 260-240 рр. д.н.е.  «Таблиці» Каллімаха були одночасно каталогом Олександрійської бібліотеки і першим в історії зведеним каталогом, так як подавали відомості про відсутність у фонді творів із зазначенням місця їх зберігання і одночасно найдавнішою бібліографією.

         В середні віки каталоги були у вигляді інвентарних описів (часто це книги, прикуті ланцюгами до стелажів).

         Існує декілька видів сучасних каталогів:

за формою:

• карткові (найбільш поширені);
• книжкові видання (зведені каталоги книг, журналів, тощо);
• на мікроносіях;
• в машиночитаємій формі.

Карткові каталоги – це найпоширеніший тип каталогів, не потребує спеціальних технічних засобів, порівняно дешевий, одночасно може користуватись багато користувачів.

         Носієм інформації є стандартна каталожна картка з бібліографічним записом (інформація про книгу).

Зразок каталожної картки

         Каталожна картка має стандартний розмір 125 х 75 мм, 10 горизонтальних і 2 вертикальні лінії. З часом, коли в практику роботи бібліотек широко ввійшла розмножувальна техніка, потреба в лініях відпала, але принцип бібліографічного запису зберігається, оскільки цього вимагає єдиний стандарт. Ось чому сьогодні ви зустрінете найчастіше чисту картку без ліній, але розмір її зберігається.

         Каталог у формі книжкового видання дає можливість тиражувати, розсилати, використовувати за межами бібліотеки.

         Недолік: обмежений хронологічними рамками.

• Каталог на мікроносіях (мікрофіші) потребує спеціального технічного оснащення (електронного).
• Електронний каталог – це машиночитаємий бібліотечний каталог, об’єднує в собі пошукові можливості СК, АК і предметного. Цей каталог забезпечує одночасно багатоаспектний оперативний пошук.

Крім того, каталоги в свою чергу за принципом пошукових ознак діляться на:

• хронологічні – бібліографічні записи розташовані за роками видання;
• географічні – у відповідності з місцем видання документів в алфавітному порядку;
• топографічні – у відповідності з розстановкою документів на полицях;
• алфавітні, систематичні, предметні;
• краєзнавчі.

За видами відображених документів:

а) бібліотечний каталог книг;

б) періодичних видань;

в) дисертацій;

г) образотворчих видань;

д) нот і т.д.

         За цільовим і читацьким призначенням: службові та читацькі.

         Оскільки для нас на сьогоднішній день є найбільш актуальними два основних типи каталогів – АК і СК, про них буде більш детальна розмова.

         Отже, АК – це бібліотечний каталог, в якому бібліографічні записи розташовуються в строгому алфавітному порядку імен осіб, назв організацій або заголовків документів.

         Основна функція АК – інформування про:

• наявність в фонді бібліотеки конкретного твору друку, документу;
• наявність в бібфонді творів друку  певного автора (індивідуально чи колективно).

Всі картки в АК розставляються в єдиному зведеному українсько-російському алфавіті: А, Б, В, Г, Д, Е, Є, Ж, З, И, І, Ї, Й, К, Л, М, Н, О, П, Р, С, Т, У, Ф, Х, Ц, Ч, Ш, Щ, Ъ, Ь, Ы, Э, Ю, Я, прізвищ авторів і назв книг (якщо авторів більше трьох або книга надрукована під заголовком) незалежно від їх змісту. АК за принципом побудови відноситься до формальних каталогів. Специфіка побудови каталогу дозволяє зібрати в одному місці всі твори одного автора. Цінність даного каталогу полягає в простоті користування ним, в доступності. Користуватись АК нескладно. Потрібно тільки знати алфавіт, прізвище автора або назву твору.

АК будується на основі українсько-російського алфавіту з врахуванням певних декількох принципів:

• картки розставляються в строгому українсько-російському алфавіті авторів, назв книг, причому дотримується алфавіт першої, другої, третьої і т.д. букв;
• при збіжності перших слів, розстановка відтворюється по алфавіту других, третіх і наступних слів;
• картки на книги авторів з однаковим прізвищем (однофамільці) розставляються в алфавіті їх ініціалів;
• картки на книги з подвійними прізвищами розставляються після автора книги з одним прізвищем;
• книги, які не мають ні індивідуального, ні колективного автора, описані під назвою, розставляються в алфавіті послідовності слів, що входять в них, причому прийменники і сполучники вважаються за слово.

Пошук в АК потрібної букви, слова, прізвища полегшують каталожні роздільники.

         На дуже відомих авторів, а також на авторів, книг яких в бібліотеці у великій кількості, доцільно виділяти персоналії.

         За допомогою АК можливо проводити пошук по наступних типах запитів:

• чи є в наявності в бібліотеці конкретний твір даного автора (індивідуального, колективного);
• які інші твори даного автора є в бібліотеці;
• які перевидання даного автора є в бібліотеці;
• в яких виданнях та чи інша особа бере участь в якості співавтора, редактора;
• які випуски входять в ту чи іншу серію;
• запит на бібліографічне уточнення і т.д.

В АК картки на твори одного автора стоять в єдиному алфавітному ряду в наступному порядку:

1. Повне зібрання творів.
2. Зібрання творів.
3. Твори.
4. Вибрані твори.
5. Окремі твори в алфавіті назв.

СК – бібліотечний каталог, в якому бібліографічні записи розташовуються в залежності від змісту документів за галузями знань, а в межах кожної галузі в послідовності від більш загальних ділень до більш конкретних, у відповідності з певною системою класифікації. Найпоширеніші УДК і ББК.

         Крім того, в межах кожного розділу конкретної галузі – алфавітна розстановка. Завдяки цьому СК дає змогу задовольнити запити на книги з тієї чи іншої галузі знань, теми. До СК звертаються, коли необхідно знайти в бібліотеці книги:

• з різних галузей;
• підібрати літературу на певну тему, питання, предмет, проблему;
• уточнити прізвище автора і точну назву, вихідні дані певної книги, якщо відомо її зміст.

Суттєва відмінність СК від АК полягає в тому, що в кожному із його розділів зібрана література з проблем однієї галузі.

         Для зручності в СК використовуються роздільники різної форми. Для основних відділів і підрозділів – роздільники з виступом по центру, де подається інформація про зміст літератури в кожному відділі і підвідділі, для наступного ступеня – з виступом зліва і більш дрібних ділень – з виступом справа. Перелік основних підрозділів можна порівняти із змістом в книзі. На кожному ящику СК знаходиться визначник з вказівкою галузі знань і класифікаційних індексів, до яких відносяться перший і останній бібліографічний запис на каталожних картках в ящиках.

         Картки з описом творів друку в СК ґрунтуються по системі ББК. Кожний ящик СК має етикетку з переліком основних ділень каталогу, розміщених в даному ящику. В середині кожного ящика знаходяться роздільники, на яких подається інформація про зміст літератури в кожному відділі і підрозділі. Роздільником з широким виступом по середині виділяється основна галузь знань, на якому подається індекс і назва відділу і дається перелік основних підвідділів.

         Процес організації СК розпочинається з формування його розділів. Це практично означає групування в одному місці карток, що мають один і той же каталожний індекс, котрий має збігатися з індексом розділу каталогу, де вміщується картка. Формування розділів передбачає також їхню деталізацію, тому що наявність у розділі більше 40 карток утруднює пошук потрібної літератури.

         Усі розділи в СК розташовують у відповідності з таблицями ББК. Рекомендується спочатку вміщувати розділи з індексами без типових ділень, а потім послідовно – розділи із загальними, територіальними і спеціальними діленнями.

         Важливим є також питання розстановки карток із бібліографічними записами у межах розділів СК. Вони в кожному розділі розташовуються групами, які відокремлюються роздільниками із зрізаним виступом:

1. Законодавчі та директивні матеріали.
2. Книги та брошури.
3. Бібліографічні покажчики з тематики розділу.

Законодавчі та директивні матеріали розташовуються у зворотно-хронологічному порядку, а всі інші – в алфавітному: прізвищ авторів і назв.

         Всі каталоги (карткові, друковані, автоматизовані) складаються із бібліографічних записів. Бібліографічний запис фактично являє собою коротку характеристику творів друку, розташованих за певними правилами і в певному порядку.

         Існують правила складання бібліографічних записів, які відображені в «ГОСТ 7.1 – 2003. Бібліографічний запис. Бібліографічний опис: загальні вимоги та правила складання».

         Бібліографічний запис включає в себе:

1. Заголовок.
2. Бібліографічний опис.
3. Класифікаційний індекс.
4. Предметні рубрики.
5. Шифр зберігання.

Перш ніж включати нові надходження літератури до фонду бібліотеки, вони проходять бібліотечну обробку, яку умовно можна поділити на:

а) наукову;

б) технічну.

         Технічна обробка – це штемпелювання, наклеювання кишеньок та їх оформлення.

         Наукова обробка – складання бібліографічного опису, систематизація, предметизація.

         Бібліографічний запис розташовується на стандартній каталожній картці.  Картки мають стандартні розміри 125 х 127 мм, 10 горизонтальних і 2 вертикальні лінії. Запис на них здійснюється шляхом друкування або бібліотечним почерком від руки. Останнім часом, в зв’язку з широким запровадженням в практику роботи бібліотек комп’ютерних технологій відпала потреба нанесення ліній на картках, але принцип відступу від першої, другої вертикальної лінії залишається.

         Процес складання опису включає декілька етапів:

1. Виявлення бібліографічних відомостей.
2. Визначення необхідного набору елементів опису.
3.  Фіксація виявлених відомостей згідно з правилами опису.

Джерелом опису є книга в цілому.

         Основною (головною) частиною бібліографічного запису є бібліографічний опис. Це сукупність бібліографічних відомостей про документ, наведених згідно правил. Бібліографічний опис повинен відповідати вимогам достовірності, точності, повноти (тому складається він обов’язково за принципом de visu).

         Як правило, основним і першочерговим в ознайомленні з книгою є титульний лист. Деякі відомості можуть знаходитись і на звороті, оправі, останній сторінці, тощо. Іноді деякі відомості потрібно брати з інших джерел (довідників, бібліографічних покажчиків), самостійно робити висновки, аналізуючи документ. Такі відомості беруться в квадратні скобки [   ].

         Бібліографічний опис складається тією мовою, якою надрукована книга.

         Бібліографічний опис в свою чергу складається із областей опису та елементів опису. Елементи опису поділяються на обов’язкові та факультативні. Як правило, повний бібліографічний опис включає в себе обов’язкові та факультативні елементи опису. Короткий опис – складається тільки з обов’язкових елементів опису.

         Близькі за змістом елементи опису згруповані в свою чергу в області опису. Їх всього сім:

1. Область назв і відомостей про відповідальність.
2. Область видання.
3. Область вихідних даних.
4. Область кількісної характеристики.
5. Область серії.
6. Область примітки.
7. Область Міжнародного стандартного номера книги (ISBN, ISSN), ціни і тираж.

Область від області відокремлюються розділовим знаком • ─  (крапка, тире). Кожний елемент опису має свій специфічний розділовий знак.

         Існує певний порядок запису областей і елементів бібліографічного опису.

         1. Заголовок бібліографічного запису: включає ім’я автора або назву організації, установи. Може також включати відомості, що уточнюють інформацію в заголовку. Це можуть бути дати, назви спеціальностей, номер, географічні назви, вчені ступені, тощо. Вони вказуються наприкінці заголовку в круглих дужках. Наприклад: Товариство книголюбів України. Конференція ﴾1; 1991; Київ﴿.

                Заголовок – елемент факультативний, але його часто використовують обов’язково, оскільки авторських колективів має тут виняткове значення, особливо для АК. На картці записується від першої вертикалі.

         2. Область назви і відомостей про відповідальність. Ця область містить найважливіші дані. Обов’язково розпочинається з елемента, який зветься «Основна назва», яка на картці завжди пишеться, починаючи від другої вертикальної лінії. Це назва книги. Тут ніколи не допускається скорочення слів, самостійного введення абревіатури, але занадто довгі назви, як виключення, можна скоротити. Наприклад: Свіфт Мандри Гуллівера…

         Другим елементом даної області є «Відомості, що відносяться до назви». Ці дані уточнюють основну назву, жанр, читацьке призначення. Вони подаються в тій послідовності, як написані на титульній сторінці. Якщо сформульовані самостійно, то беруться в квадратні скобки [  ] .

         Область видання. У ній наводяться дані про повторність видання, характер (стереотипне, доповнене, перероблене, тощо). Наприклад: 2е вид., виправ. і доп.

         Область вихідних даних. Ця область вказує на три елементи: місце видання, видавництво або установа, що випустила твір, дата (рік).

         Область кількісної характеристики містить три елементи: обсяг, ілюстрації; супровідний документ – кількість сторінок, даються відомості про наявність ілюстрацій, перед ними ставиться двокрапка : іл.;

         Область серії. Всі ці дані наводяться у круглих дужках ﴾   ﴿.

         Область приміток. Це додаткові відомості про документ: про мову книги, наявність бібліографічних списків.

         Область Міжнародного стандартного номера книги (ISBN, ISSN), ціни, тираж. Ці відомості потрібні для реєстрації та ідентифікації книг, для книгообміну, статистики творів друку.

Зразок картки з описом

         На каталожній картці елементи бібліографічного опису розташовані відповідно до схеми:

Заголовок

Основна назва: Відомості, що відносяться до назви / Відомості про відповідальність. – Відомості про видання. – Місце видання: Видавництво або організація, що видає твір, дата видання (рік). – Обсяг: (кількість сторінок): ілюстрації, супровідний матеріал. – (Основна назва серії, підсерії; номер випуску серії). – Область приміток. – ІСБН: Ціна.

Бібліографічний опис електронного видання:

ЭИ

О-74   Осипов, Л.В.

         Ультразвукові діагностичні прибори [Електронний ресурс] : практичне керівництво для користувачів / Л.В.Осипов. – К.: Лідер, 2010. – 1 СD – ROM.