Перспективний педагогічний досвід
ДУДКА ЛЮДМИЛА ГЕОРГІЇВНА
ліцей №11 -
переможець ІІ (обласного) туру
Всеукраїнського конкурсу "Учитель року-2011" в номінації "Історія",
учасник Всеукраїнського конкурсу
ліцей №11 -
переможець ІІ (обласного) туру
Всеукраїнського конкурсу "Учитель року-2011" в номінації "Історія",
учасник Всеукраїнського конкурсу
Педагогічне кредо:
„Потрібно любити те, що викладаєш
І любити тих, кому викладаєш”
В. Ключевський
мультимедійна технологія
як складова проблемного навчання.
Технологія – це, перш за все, системний метод свідомості, застосування і визначення процесу викладання і засвоєння знань з урахуванням технічних, технологічних та людських ресурсів і їх взаємодії, що ставить своїм завданням оптимізацію форм освіти. З перших професійних кроків роботи в школі автор займається дослідженням та безпосереднім впровадження в навчальний процес технології проблемного навчання. Технологія проблемного навчання ґрунтується на теоретичних засадах американського філософа, психолога і педагога Дж. Дьюї (принципова схема становлення проблемного методу дослідження знаходиться у додатку 1.) Модернізувала й адаптувала до особливостей вітчизняної системи навчання цю технологію Т.А. Ільїна. Класичні визначення проблемного навчання було дано В. Оконем та Г. Сельвко (див. додаток 2) Технологія проблемного навчання відноситься до технологій, що визначають стратегію і стиль навчання. Її презентують такі напрямки:-задані (стандартні і евристичні завдання на знаходження, визначення, переструктурування);діалогічні (інтерв’ю, дискусії, бесіди індивідуальні та колективні);технологічні тренінги на відпрацювання нормативних прийомів педагогічної роботи.Технологія проблемного навчання відноситься до адаптивних технологій, які сприяють становленню і розвитку технологічної компетентності як учителя так і учнів. Під технологічною компетентністю розуміється володіння системою знань про сучасні інформаційні технології, уміннями відбирати їх ефективно і з найменшими витратами сил використовувати в системі учбових занять. Володіння комплексом адаптивних інформаційних технологій навчання, оптимальне їх поєднання розширює можливості учителя і дозволяє успішно долати труднощі в навчальному процесі.Прогнозувати результативність технології проблемного навчання можна, якщо викладач, по-перше, володіє змістом свого предмету; по-друге, уміє моделювати учбове заняття в режимі адаптивних технологій навчання, по-третє, забезпечений навчальними і методичними посібниками; по-четверте, цілеспрямовано здійснює дослідницько-експериментальну роботу; по-п’яте, уміє формально і неформально спілкуватися з учнями. Адаптивне навчання спирається і обов’язково враховує вікову періодизацію. Так в підлітковому віці відбувається підпорядкування своїх інтересів нормам колективного життя, звідси основний вид діяльності – спілкування. У юнацькому віці формується світогляд особи, найбільше значення набуває учбово-пізнавальна праця, оскільки більшість старшокласників мотивована на продовження навчання, готують себе до професійної діяльності, отже, найбільш ефективними стають технології, які реалізують ідею індивідуалізації навчання, дають простір для творчого самовираження, самореалізації. У цьому віці технологія проблемного навчання буде спрямована на дослідження мікропроблем, формування критичного мислення стійкої громадянської позиції. Отже, систематична робота в системі технології проблемного навчання з використанням інформаційних технологій дозволяє учням розвинути інтелектуальні уміння. Якісно новий результат, якого досягають учні, – високий рівень пізнавальної самостійності, володіння системою умінь здійснювати пошукову діяльність, готовність до самостійної роботи в режимі технології розвиваючого навчання. Технологія проблемного навчання заснована на створенні особливого виду мотивації, тому кожного разу вимагає особливого конструювання дидактичного змісту матеріалу, який повинен бути представлений як ланцюг проблемних ситуацій, заснованих на активній пізнавальній діяльності учнів, що полягає в пошуку, вирішенні складних питань, які вимагають актуалізації знань, аналізу, уміння бачити за окремими фактами явища, загальні закони, закономірності. Залежно від характеру роботи , теми, вікових особливостей учнів створюється проблемна ситуація, наприклад в розробці уроку про ЄС в 11 класі ми вирішували проблему: “Спільний Європейський дім – це перспектива чи безперспективність. Чи виконує ця структура свою місію, чи це фантом, який через деякий час зникне?», при вивченні теми «Берестейська унія» учні 8 класу вирішували проблему: «Чому протестантизм не набув широкого поширення в українських землях ?».Досліджуючи тему «Індустріалізація в СРСР» ми вирішували проблемне завдання уроку: «Мета і засоби – це споконвічне людське запитання формулює проблему нашого сьогоднішнього уроку. Чи виправдані зусилля і жертви доби індустріалізації кінцевою метою побудови індустріального суспільства?» Велику увагу автор приділяє мотивації навчальної діяльності – це передбачає ознайомлення учнів з темою та завданням роботи, її характером. Пояснюється, як підходити до виконання завдань, які результати мають бути одержані; визначаються засоби фіксації проміжних і кінцевих результатів, підходи до оцінювання підсумків праці кожного. Наприклад, при вивченні теми «Національно-визвольні козацькі повстання 20-30-х рр. XVII ст.» використовується наступна мотивація: «Сьогоднішній урок розкриє нам весь комплекс глибинних протиріч, що склався між польським та українським народами на початку XVII ст. Окрім цього ми прагнутимемо осмислити соціальні та ідеологічні протиріччя, що склалися в самому українському етносі, саме ті протиріччя, що приводили до розбрату й ослаблення в протистоянні зовнішнім загрозам. Цей розбрат в Українській державі , рецидивами, проявляється й зараз, що свідчить лише про один факт – відсутність історичної пам’яті можновладців». Відтак учні сприймають і усвідомлюють мету, послідовність своїх дій, аналізують і узагальнюють вихідні положення, на яких ґрунтується завдання, вивчають проблему (якщо вона є), шукають засобів до її розв`язання. Таким чином, учні стають суб’єктами навчального процесу, і як результат, у них випрацьовуються нові знання, вони оволодівають новими способами дії. При цьому обов’язково потрібно враховувати використання як індивідуального так і диференційованого підходу. Для реалізації проблемної технології необхідні: відбір найактуальніших, сутнісних завдань, визначення особливостей проблемного навчання в даному освітньому закладі, побудова оптимальної системи проблемного навчання, особистісний підхід, здатний викликати активну пізнавальну діяльність учня. На етапі актуалізації знань школярі знайомляться зі змістом завдання, встановлюють, що вони знають, а що потрібно вивчити, які відомі прийоми дослідницької діяльності можна застосувати в цій ситуації. Виконуючи роботу, учні аналізують історичне джерело індивідуально, парами або групами .Наприклад, тема «Козацькі повстання XVI ст.»: Група 1. Визначте причини повстань 90-х рр. XVII ст. Група 2. Назвіть основні події повстання під проводом К.Косинського 1591 – 1593 рр. Група 3. Опишіть хід повстання під проводом Северина Наливайка 1594 – 1596 рр. Група 4. Дайте характеристику керівнику повстання С. Наливайку На наступному етапі виконання завдання учні ретельно аналізують результати своєї роботи, систематизують та фіксують їх у зошитах у вигляді коротких висновків або таблиць.Підбиття підсумків, якими закінчується робота, проводиться у формі підсумкової бесіди, під час якої розглядаються кінцевий і проміжний результати дослідження, характерні помилки,теоретично обґрунтовуються підсумки учнівських досліджень.Мета активізації навчального процесу шляхом проблемного навчання полягає в тому, щоб зрозуміти рівень засвоєння понять і навчити не окремим розумовим операціям у випадковій послідовності, а системі розумових дій для вирішення нестандартних завдань. Ця активність полягає в тому щоб учень, аналізуючи, порівнюючи, синтезуючи, узагальнюючи, конкретизуючи фактичний матеріал, сам отримав з нього нову інформацію. Іншими словами, це розширення поглиблення знань за допомогою раніше засвоєного, або нове застосування колишніх знань. Нового застосування колишніх знань не може дати ні учитель ні книга, воно шукається і знаходиться учнем поставленим у відповідну ситуацію. Це і є пошуковий метод навчання. Діти переконуються в тому, що не на кожне питання є готова відповідь, що відповідь може бути неоднозначною, що кожен з учасників має повне право шукати і знаходити свою відповідь, обстоювати свою думку. Справжня активізація учнів характеризується самостійним пошуком не взагалі, а пошуком шляхом вирішення проблеми. Якщо пошук має на меті вирішення теоретичної, технічної, практичної навчальної проблеми або форм і методів художнього відображення, він перетворюється на проблемне навчання.Проблемна ситуація, це інтелектуальне ускладнення, що виникає перед людиною, коли вона не знає, як пояснити виникаюче явище, факт, процес дійсності і не може досягти мети відомим їй способом, ця ситуація спонукає людину шукати новий спосіб пояснення або спосіб дії. Психологічною наукою встановлена певна послідовність етапів продуктивної пізнавальної діяльності людини в умовах проблемної ситуації: проблемна ситуація – проблема – пошук способів її рішення – вирішення проблеми. (Структурну схему формування та розв’язання проблемної ситуації викладено у додатках 3 та 4)Розумова діяльність учнів стимулюється постановкою питань. Питання вчителя повинне бути складним настільки, щоб викликати утруднення учнів, і в той же час посильним для самостійного знаходження відповіді. Проблемне завдання, у відмінності від звичайних учбових завдань, не повинне бути й просто описом деякої ситуації, що включає характеристику даних, складових умов завдання; воно повинно бути вказівкою на невідоме, яке повинне бути розкрите на підставі цих умов.Автор використовує на своїх уроках різні типи проблемних ситуацій. Способи побудови проблемних ситуацій представлені у додатку 5. Алгоритм розумових дій у проблемній ситуації представлено у додатку 6.Система методів проблемного навчання є органічним поєднанням загальних і бінарних методів. Ефективність методів дозволяє піднести на новий рівень застосування інформаційних технологій. В цілому можна говорити про шість дидактичних способів організації процесу проблемного навчання (тобто загальних методів), що є трьома видами викладу навчального матеріалу учителем і трьома видами організації ним самостійної учбової діяльності учнів (Використання проблемного методу навчання в системі загальних методів представлено у додатку 7).Високу результативність у навчальному процесі дають бінарні методи навчання. Використання проблемних технологій в системі бінарних методів представлено у додатку 8.Структура уроку лежить в основі тематичного і поурочного плану, зумовлюючи логіку аналізу уроку. (див. дод 9).Оскільки показником проблемного уроку є наявність в його структурі етапів пошукової діяльності, то природно, що вони і представляють внутрішню частину структури проблемного уроку: виникнення проблемних ситуацій і постановка проблеми; висунення припущень і обґрунтування гіпотези; доведення гіпотези; перевірка правильності вирішення проблеми. Для кращого розуміння ситуації та глибшого занурення в проблему просто необхідним в освітній діяльності є застосування інформаційно-комунікаційних технологій. Це дозволяє активізувати увагу, яка викликана новизною стимулу і розгортається в систему орієнтовно-дослідницької діяльності. Результати досліджень показують, що така активність стихійно сама собою виникнути не може. Вона є наслідком цілеспрямованого виховного і навчального впливу на особистість. Все це дозволяє йому відійти від стандартів мислення, стереотипу дій, розвиває прагнення до знань.Із сказаного випливає, що навчально-виховний процес повинен: бути імітацією того середовища, в якому перебувають учні; містити в собі конкретні цілі, завдання і проблеми громадської і трудової діяльності людини; забезпечити формування здібностей, розв’язувати практичні завдання, змінювати і покращувати той предметний світ, у якому живуть діти зараз і будуть жити в майбутньому.При залученні проблемного методу навчання на уроках історії автор використовує наступні методичні прийоми: для учнів середньої ланки: імітаційні ігри, навчально-пізнавальні ігри, операційні ігри, «діловий театр»(діловий театр), групові форми роботи. Наприклад, на заключних уроках в 6-му класі пропонувалось завдання: сучасні письменники-фантасти висувають ідеї створення в майбутньому хронольота - апарата здатного перенести людину в будь-яку країну і епоху. Складіть програму польоту: вкажіть на рік, в який вам хотілось би переселитись; назвіть країну, в якій ви б хотіли побувати; виберіть в якій ролі вам хотілось би знаходитись в період подорожі, обґрунтуйте ваш вибір століття, країни і ролі; визначте мету вашої подорожі.В залежності від мети подорожі було включено в опис зовнішній вигляд людей, їх зброю, а також архітектурні пам’ятки, характеристику видатних історичних осіб .В старших класах при вирішенні певних проблемних завдань я використовую такі методи, як метод “круглого столу” “мозкової атаки ”,навчальних семінарів та дискусій, «займи позицію», робота в малих та великих групах. Технологія проблемного навчання на уроках історії є об’єктивною необхідністю, на це є ряд причин:1) у сучасній історичній науці продовжуються дискусії з багатьох проблем. Учень свідомо або підсвідомо втягується в полеміку, розгорнуту на сторінках підручників і навчальних посібників;2) застосування у викладанні історії в старших класах концентричної системи вимагає відходу від дублювання матеріалу, що вивчав в 5–9 класах, і роботи з основних ключових, вузлових проблем. Навчання будується на виявленні суті історичних явищ, причинно-наслідкових зв’язків і відносин, закономірностей історичного розвитку. Велике значення відводиться дослідницькій роботі з фактом, що вивчається, подіями, явищами на основі історичних джерел, документів, мемуарної, документальної літератури. Використання інфораційно-комунікаційних технологій дозволяє на більш високому рівні презентувати навчальний матеріал і більш повно освітлює проблему.Використання мультимедійного потенціалу в технології проблемного навчання не це дань моді, а нагальна необхідність. І я не пропагую відкидання традиційних методів навчання, а намагаюся їх модернізувати , зробити сучасними для сучасних дітей. Хоча мабуть завжди при використанні будь-яких технологій буде грати постать та слово вчителя. «… Слово може замінити наочність, але жодна наочність ніколи не замінить слова» - стверджував М.І. Пирогов. Без живого слова учителя навіть найбільш яскраві наочні посібники не матимуть на учня належного впливу.
ДОДАТКИ
Додаток 1
Додаток 2
Додаток 3
Додаток 4
Додаток 5
Додаток 6
Додаток 7
Додаток 8
Додаток 9
Методична розробка уроку
на тему:
Сталінська Індустріалізація України
МЕТА уроку:
1. Познайомити учнів з причинами, передумовами та перебігом радянської індустріалізації, а також, особливостямина даного процесу на теренах України.
2. Розвивати логічне мислення учнів, вміння встановлювати причинно-наслідкові зв’язки в історичних подіях.3. Виховувати політичну толерантність та виваженість у оцінках політичних подій і діячів.
ТИП УРОКУ: урок засвоєння нових знань.
НАОЧНІСТЬ ТА ПРИЛАДДЯ: персональний комп’ютер, мультимедійний проектор, екран; файл MsOff Power Point “Індустріалізація”; роздатковий картографічний матеріал (Концентри індустріалізації України; Індустріалізація східних регіонів України); роздатковий матеріал (таблиця “Розвиток галузей промисловості по регіонам”).
ВИКОРИСТАНА ЛІТЕРАТУРА:
– История Отечества: люди, идеи, решения. Очерки истории Советского государства.– М.: Политиздат, 1991.
– Бойко О.Д. Історія України: Навч. Посіб. 3-тє вид.– К.: Академвидав, 2007.
– Щедріна І.Є. Історія України 10-11 класи.– Харків: Країна мрій, 2002.– http://www.hrono.ru/
ХІД УРОКУ:
I. Організаційна частина уроку.
II. АКТУАЛІЗАЦІЯ ОПОРНИХ ЗНАНЬ УЧНІВ.
- Пригадайте з курсу 9-го класу, що ми вкладаємо в поняття “промисловий переворот”?
- Порівняйте економіки провідних європейських країн (Великобританія, Німеччина) з економікою Російської імперії напередодні 1914 року.
- Чому саме 1913 рік приймається за точку відліку в статистичній звітності 20–30-х років більшістю країн Європи ?
- Як вплинули на промисловий потенціал Російської імперії Перша світова війна та події 1917–1921 рр.?
IІІ. Мотивація навчальної діяльності.Сьогодні ми розглянемо тему, що віддалена від нас у часі, проте не втратила своєї актуальності й сьогодні. Проблеми сучасної української економіки – це проблеми з корінням в добі 20–30-х років. У кожного з нас на слуху “Криворіжсталь”, “Азовсталь”, “Луганський тепловозоремонтний” та інші українські флагмани доби індустріалізації, що піднімалися надривом величезної країни, а зараз є вершиною прагнень українських та іноземних фінансових кланів.Саме в цій непростій добі радянської модернізації й творення нової людини ховається коріння сьогоднішніх етносоціальних та етнополітичних проблем нашої держави.Я не буду нав’язувати вам свої оцінки даного періоду, кожен повинен скласти власний світогляд, але ваші оціночні судження повинні мати під собою міцний фактологічний грунт. Лише у цьому вони матимуть вагу в диспуті.
Проблемне завдання уроку: Мета і засоби – це споконвічне людське запитання формулює проблему нашого сьогоднішнього уроку. Чи виправдані зусилля і жертви доби індустріалізації кінцевою метою побудови індустріального суспільства?
ІV. Вивчення нового матеріалу.
1.Запис теми і плану уроку:Сталінська індустріалізація України.
План:
1. Ідеологічні передумови індустріалізації.
2. Внутрішня структура та особливості процесу індустріалізації.
3. Індустріалізація українських регіонів.
2. Словникова робота. Індустріалізація – (лат. іndustria діяльність) створення великої технічно розвинутої промисловості, перш за все галузей, що виробляють знаряддя та засоби виробництва, як основу та провідний сектор в господарстві країни.(Сл. іншом. слів)3. Виклад нового матеріалу.Використання комп’ютерної техніки та мультимедійного проектора.1 слайд.Перш за все, загальне питання про головні джерела розвитку нашої індустрії, про шляхи забезпечення нинішнього темпу індустріалізації. Питання це є питанням першорядної ваги.Я думаю, що головних джерел, що живлять нашу індустрію, є у нас два: по-перше, робітничий клас і, по-друге, - селянство. У капіталістичних країнах індустріалізація зазвичай відбувалася, головним чином, за рахунок пограбування чужих країн, за рахунок пограбування колоній або переможених країн, або ж за рахунок серйозних кабальних позик ззовні. Ви знаєте, що Англія сотні років збирала капітали зі всіх колоній, зі всіх частин світу і вносила, таким чином, додаткові вкладення до своєї промисловості.Ви знаєте також, що Німеччина розвинула свою індустрію поза іншим, за рахунок п'ятимільярдної контрибуції, узятої з Франції після франко-прусської війни. Наша країна тим, між іншим, і відрізняється від капіталістичних країн, що вона не може, не повинна займатися грабунком колоній і взагалі пограбуванням чужих країн. Отже, цей шлях для нас закритий. Але наша країна також не має і не хоче мати кабальних позик ззовні. Отже, закритий для нас і цей шлях. Що ж залишається у такому разі? Залишається одне: розвивати промисловість, індустріалізувати країну за рахунок внутрішнього накопичення. – Які справжні причини, на вашу думку , змушували радянське керівництво спиратися на внутрішні резерви?– Позиція Й.Сталіна до 1925-26 років не була єдиною в підході до індустріалізації. (за потребою відступ вчителя про різницю в підходах, т. зв. “лівий” та “правий” ухили)
2-3 слайд.
Доповненя й узагальнення висновків зроблених учнями на етапі актуалізаії опорних знань.
4 слайд.
Розгляд схеми базових структурних проблем індустріалізації.
Проблеми згруповано у три блоки:
– матеріальна база;
– трудові ресурси;
– технології.Короткий огляд за напрямками їх вирішення.
5-6 слайд.
Характеристика пошуків матеріальної бази індустріалізації.
7-8 слайд
.
Фемінізація економіки в СРСР. Широке залучення до промисловості у якості робочої сили жінок.
9-10 слайд.
Трудовий ентузіазм як джерело індустріалізації. Роль стаханівського руху в становленні вугільних регіонів СРСР.
Перегляд відеофрагменту (Подвиг Стаханова).
12 слайд.
Соціальне становище робітників в умовах індустріалізації.Вчитель акцентує увагу появі “нових робітників” (вихідці з селянства) та надвисоких темпах урбанізації.
Соціо-побутові проблеми викликані урбанізацією (житло, інфраструктура, криміналізація та ін.)
Перегляд відеофрагменту (Праця в’язнів).
14-15 слайд.
Нарощування класової боротьби в умовах індустріалізації. Вершиною протистояння стають справи технічних спеціалістів.
Перегляд відеофрагменту (Шахтинська справа).
17 слайд
Початок форсованої індустріалізації.
4. Еврістично-пошукова робота з картографічним матеріалом та заповненя таблиці.
4.1 Аналіз карти УРСР вміщеної в атласі СРСР від 1939 року. – Зверніть увагу на кордони УРСР. Які сучасні території України ще не входять до її складу на 1939 рік? (Зах. Україна, Закарпаття, Буковина, Добруджа, Крим).– Порівняйте територіально-адміністративний устрій сучасної України з періодом 30-х років.
4.2. Розташування промислових регіонів стосовно зовнішніх кордонів СРСР. – Виміряйте відстань до кордонів.– Які країни несли потенційну загрозу в 20-х роках? (Польща, Румунія). Чому змінюється ситуація в середині 30-х років? (з’являється стратегія механізованої війни; активізація Німеччини; сателітні угоди Німеччини і Румунії).Вчитель підводить до думки, що саме нова геополітична ситуація спричинила зниження темпів індустріалізації в Україні у 2 та 3-й п’ятирічках та перенесенні основної ваги промислового будівництва за Урал.Якщо в роки першої п'ятирічки з 1500 промислових підприємств, що споруджувалися в СРСР, 400 будувалося в УРСР, то у другій п'ятирічці в Україні будується лише 1000 заводів з 4500, а у третій – 600 з 3000 заводів. Очевидно, це пояснюється тим, що на початку індустріалізації необхідно було зміцнити базу для розгортання процесу модернізації. Робилося це, як правило, там, де були найсприятливіші для цього умови, а згодом зростаючі масштаби реконструкції, реальна загроза війни змусили союзне керівництво подумати про індустріальний розвиток Уралу. Виступаючи на XVI з'їзді ВКП(б) (червень 1930 р.), Сталін акцентував: «Зараз... наша промисловість, як і наше народне господарство, спирається в основному на вугільно-металургійну базу на Україні. Зрозуміло, що без такої бази немислима індустріалізація країни. Нове в розвитку нашого народного господарства полягає... в тому, щоб, всебічно розвиваючи цю базу і надалі, почати... створювати другу вугільно-металургійну базу... на Уралі».
4.3 Складання узагальнюючої таблиці за матеріалами карти 1 та 2. Під час роботи вчитель спирається на базові знання учнів отримані в ході вивчення курсу “Фізичної та економічної географії України” (9 клас).Таблицю див. у додатку 2
V. узагальнення вивченого матеріалу.
- Робота з хронологією (за потреби даний етап може бути пропущений).
1927 р. – XV з'їзд ВКП(б) прийняв директиви щодо першого п’ятирічного плану.
1931 р. – пуск Харківського тракторного заводу.
1932 р. – пуск Дніпрогесу.1935 р. – початок стаханівського руху.1928–1932 рр. – перша п’ятирічка.
1933–1937 рр. – друга п’ятирічка.
1938–1941 рр. – третя п’ятирічка.
2. Складання таблиці “Позитивні і негативні наслідки індустріалізації”.
Висновки за проблемою “Мета та засоби”
VІ. Підсумок уроку.
– Вчитель виставляє оцінки за роботу на уроці (з мотиваційним компонентом). У варіанті даного типу уроку може бути випущено.
– Вчитель наголошує на зв’язку даної теми з темами: колективізація; сталінський терор; бойові дії на першому етапі Великої Вітчизняної війни.
САЙТ “ІСТОРІЯ 11”
Сайт “ІСТОРІЯ 11” з’явився у листопаді 2009 року.
На сьогодні сайт має понад 95 тис. відвідувань.
Сайт динамічно розвивається та наповнюється матеріалами.
У розділі “Навчальний блок” розміщуються матеріали для допомоги учням та вчителям у вивченні тем із всесвітньої історії та історії України.
Розділ “Методичний блок” містить нормативні документи та методичні матеріали для вчителів.
Розділ “Краєзнавство” містить добірку фото- та відеоматеріалів, що ілюструють історію Кременчука та Полтавщини, а також картографічний матеріал XVIII – XX ст.ст.
Значний інтерес становить бібліотека сайту у якій зібрано понад 100 книг присвячених історії нашого краю, серед яких зустрічається немало раритетних видань XIX – початку XX століть, серед яких:
Адрес-календарь и справочная книжка по Полтавской губернии на 1904 год. – Полтава, 1904
Бучневич В.Е. Записки о Полтаве и ее пам’ятниках. – Полтава, 1902
Военно-статистическое обозрение Российской империи. 1837 – 1854 гг. – т. XII. – ч.2. Полтавская губерния. – СПб., 1848
Городские поселения в Российской империи. – т.4. Полтавская губерния. – СПб., 1864
Давыдов С.А. Исследования по истории кустарной промышленности Полтавской губернии // Отчеты по исследованию кустарной промышленности в России. – т.1.– СПб., 1892
Денисов Л.И. Православные монастыри Российской империи. Полный список. Полтавская и Переяславская епархии. – М., 1908
Живописная Россия. Отечество наше. – т.5. – ч.1 Малороссия, Подолия и Волынь.– СПб., 1897
Лазаревский А. Исторические очерки Полтавской Лубенщины // Чтения в историческом обществе Нестора летописца. – т.11.– СПб., 1896
Мякотин В. Генеральное следствие о маетностях Переяславского полка (1729-1731). –Харьков, 1896
Наша железнодорожная политика по документам архива Комитета Министров. Исторический очерк_т.2 (СПб., 1902)
Николайчик Ф.Д. Город Кременчукъ. – СПб., 1891
Николайчик Ф.Д. Новый источникъ о козацком возстаніи 1625 г. и место заключения Куруковского договора // Киевская старина. – октябрь. – 1889. – т.27
Павловский И.Ф. Исторический очерк Петровского Полтавского кадетского корпуса (1840-1890) (Полтава, 1890)
Павловский И.Ф. Краткий биографический словарь ученых и писателей Полтавской губернии с половины XVIII века. – Полтава, 1912
Первая всеобщая перепись населения Российской империи, 1897. – т.33. Полтавская губернія. – СПб., 1904
Петлин Н.С. Опыт описания губерний и областей России в статистическом и экономическом отношениях. – ч.1. Полтавская губерния. – СПб., 1893
Слабченко М.Е. Малорусский полк в административном отношении. – Одесса, 1909
Сочинения Г.П.Данилевского в 24-х томах. - т.3. Из путевых заметок 1856 года о нравах и обычаях украинских чумаков (СПб., 1901)
Списки населенных мест Российской империи на 1859 г. – т. 33. Полтавская губернія. – СПб., 1862
Справочная и адресная книжка города Кременчуга на 1875 год. – Кременчуг, 1874
Справочная книжка по Полтавской губернии на 1906 год. – Полтава, 1906
Статистика землевладения 1905 г. – Вып. 48. Полтавская губерния. – СПб., 1907
Статистические труды И.Ф. Штукенберга. – Ст. 27. Полтавская губерния (СПб., 1858)
Труды губернских комиссий по еврейскому вопросу. – ч.2. Полтавская губернія. – СПб., 1884
Труды Полтавской ученой архивной комиссии. Вып. V. – Полтава, 1908
